by Danyil Zadorozhnyi / Даниїл (Данік) Задорожний
Непояснима матерія чогось людського
приймаючи в спадок політичний режим
як здичавілу собаку, вдвічі більшу за дім
левіафани-держави жеруть одне одного в чорному морі історії, де більший
намагається проковтнути меншого
поки інші плавають осторонь, занепокоєно спостерігаючи
їх не люблять анархісти
їх намагаються розбестити державники та путін-ферштреєри
їх бояться "прості люди"
вгадуючи, кого та за що проковтнуть завтра, винюхуючи за вітром
звідки дим дме
звідки прийдуть потвори
звідки тікатимуть люди з якогось незнаного племені
і тоді твоєю зброєю та твоєю обороною може стати будь-що: українська мова, земля, російська мова,
фотокамера, волонтерська ніч на вокзалі, знання англійської, коменти у соцмережах, твій спокій, твоя лють,
твоє здоров'я, твій сон
твоє милосердя; ні, вони не гості в цій оселі
в цьому театрі зі спальниками на сцені та у глядацькій залі
вони свої
тут і всюди
з усіх регіонів країни
яка зшивається попри обстріли та потрошіння
вузлами з непояснимої матерії чогось людського
яка тримається не віршами жадана та не брифінгами арестовича
а чимось, чого не бачимо
селячи в себе людей, яких не наважуємось називати безхатьками
бо ще вчора стояла їхня панелька на узвишші
і в ньому були вікна
і були стіни
і жили домашні улюбленці
і втомлені карантином засинали перед школою діти
зібравши тривожний ранець поряд з підручниками
а тепер їхній дім — це вся україна
й так завжди було, однак досі цього не розуміємо
ну не стурбована європа, справді ж..
твоє милосердя
на скільки його вистачить
ну ще й ЗСУ
The Inexplicable Matter of Something Human
Inheriting a political regime
like a feral dog twice the size of your house.
These leviathan-states devour each other in the black sea of history,
where those who are greater
are trying to swallow the smaller ones
while others are floating aside, anxiously watching.
These creatures are disliked by most anarchists.
They are being distorted by statesmen and Putin-Verstehers*.
They are feared by the "ordinary people"
guessing who and for what they’ll get swallowed tomorrow, sniffing the wind
where the smoke’s coming from
where will the monsters come from
all these people from some unknown tribe will flee, where from?
And then any thing can become your weapon and your defense:
Ukrainian language, your land, Russian language, a camera, a night of volunteering
at the railway station, a command of English, some comments on social media, your calmness,
your rage, your good health, your sleep,
and your mercy; no, they all are not guests in this house,
in this theater with sleeping bags on the stage and in the auditorium.
These are our people.
They are locals of here and of everywhere else,
from all regions of the country.
Which is sewn together despite shelling and gutting,
sewn together by ties made from the inexplicable matter of something human,
which is sustained not by the poems by Serhiy Zhadan or briefings from Oleksiy Arestovych
but by something we don't see
hosting people in our apartments that we don't dare to call homeless
for it was yesterday when their high-rise stood on a hill
and there were windows in it
and walls
and their pets lived there
and their children, tired by an incessant quarantine, fell asleep before going to school,
after packing a bug-out bag next to a schoolbag with textbooks.
Now their home is the entire Ukraine,
and it always has been, but we still do not understand it.
Well it's clearly not Europe, gravely concerned.
Their home is your mercy
how long will it last?
In fact, your donation to the Ukrainian Army is their home
how much will be enough?
* a German neologism (Putin + verstehen), which literally translates "Putin understander", i.e., "one who understands Putin", used as a reference to politicians who express empathy to Putin.
Translated from Ukrainian by Yuliya Charnyshova
Danyil Zadorozhnyi is a Ukrainian poet and journalist who writes in Ukrainian and Russian. He is the author of the bilingual poetry book Nebezpechni Formy Blyz'kosti (Dangerous Forms of Intimacy) published by Gerda Press in 2021. His work has appeared in the Los Angeles Review of Books, Words Without Borders, Gryoza, Polutona, and in other Russophone journals. Zadorozhnyi is the 2019 Laureate of the Arkadii Dragomoshchenko Prize.
Yuliya Charnyshova is a poet from Minsk, Belarus, now living in Lviv, Ukraine, writing in Russian and English, and researching 20- and 21-century Slavonic and Anglophone poetry. Charnyshova is also engaged in projects as a translator and an editor. Her poetry and translations have appeared in the Los Angeles Review of Books, Words Without Borders, and F-Pismo, among other forums. She edited Zadorozhnyi’s bilingual (Ukrainian-Russian) poetry book Nebezpechni Formy Blyz'kosti (Dangerous Forms of Intimacy).